#розкладка #Грузія
Сьогодні 15 років грузинської трагедії (08.08.08).
Чому трагедії, тому що спостерігаючи за українською кризою і бачачи всі передумови її початку ще 2021-2022 років, ми знаємо, що Київ мав шанс запобігти війні. Такий шанс мав і Тбілісі. Хто їм не дав, це зробити, багато хто може тільки здогадуватися.
Грузин використовували світові гегемони у своїй шахівниці – це точно.
Хто має рацію, хто винен на початку тієї війни, тут думки як завжди відрізняються, кожен вірить у своє і у кожного свій біль і своя правда. Як і щодо української кризи. Але найбільше постраждав простий народ.
Але зараз ми розуміємо, що Грузія була для західних спецслужб тренуванням, а от Українська криза – це, швидше за все, повноцінна гра.
Саме грузинська трагедія стала точкою звіту для підготовки України як наступного поля битви західних гравців (руками жертви) та РФ.
Перед і після війни в Грузії теж точилися гучні розмови про розширення НАТО та актуалізацію існування цього військового блоку, збільшення бюджетів тощо.
Українська влада тоді теж прагнула в НАТО, але народ був проти. Багато експертів розуміли, що це призведе країну до розколу, війни та трагедії, від якої виграє третя сторона.
Варто багатьом подивитися за долею Саакашвілі, який був дійовою особою тієї трагедії, її шлях та його нинішній результат. Багато хто правильно скаже, – його злили і забули, оскільки для транснаціональних корпорацій не важливі особистості, або лідери, їм важливі функціонери, яких вони ставлять керувати державами, а потім «звільняють», як менеджерів, коли настає час.
Сьогодні 15 років грузинської трагедії (08.08.08).
Чому трагедії, тому що спостерігаючи за українською кризою і бачачи всі передумови її початку ще 2021-2022 років, ми знаємо, що Київ мав шанс запобігти війні. Такий шанс мав і Тбілісі. Хто їм не дав, це зробити, багато хто може тільки здогадуватися.
Грузин використовували світові гегемони у своїй шахівниці – це точно.
Хто має рацію, хто винен на початку тієї війни, тут думки як завжди відрізняються, кожен вірить у своє і у кожного свій біль і своя правда. Як і щодо української кризи. Але найбільше постраждав простий народ.
Але зараз ми розуміємо, що Грузія була для західних спецслужб тренуванням, а от Українська криза – це, швидше за все, повноцінна гра.
Саме грузинська трагедія стала точкою звіту для підготовки України як наступного поля битви західних гравців (руками жертви) та РФ.
Перед і після війни в Грузії теж точилися гучні розмови про розширення НАТО та актуалізацію існування цього військового блоку, збільшення бюджетів тощо.
Українська влада тоді теж прагнула в НАТО, але народ був проти. Багато експертів розуміли, що це призведе країну до розколу, війни та трагедії, від якої виграє третя сторона.
Варто багатьом подивитися за долею Саакашвілі, який був дійовою особою тієї трагедії, її шлях та його нинішній результат. Багато хто правильно скаже, – його злили і забули, оскільки для транснаціональних корпорацій не важливі особистості, або лідери, їм важливі функціонери, яких вони ставлять керувати державами, а потім «звільняють», як менеджерів, коли настає час.
Одне скажемо, що це не остання війна в цьому десятилітті. На підході африканський та азіатський кейс, де знову корпорації/держави почнуть протистояння та перерозподіл за ресурси, рабів, гроші, вплив та панування.
Спостерігаємо…