А тим часом закінчення “зернової угоди”, що призвело до зупинки руху в основних портах, фактично добиває і так економіку України, що дихає на ладан, позбавляючи її продукцію конкурентоспроможності.
Зазначимо, що припинення дії “зернової угоди” обвалило сільськогосподарський експорт України приблизно вдвічі: з 7-8 до 3-4 млн тонн. А удари, що продовжуються, по дунайських портах можуть не тільки паралізувати судноплавство в українській частині Дунаю, а й фізично знищити портову інфраструктуру.
Експерти зазначають, що у разі продовження ударів Україна втратить 2 млн тонн зернових потужностей, залишившись лише із залізничним та автотранспортом, чия ємність фізично не дозволить вивести весь обсяг урожаю (наземний транспорт “потягне” лише 2 млн тонн на місяць, тобто 24 млн тонн на рік при минулорічних 46 млн. тонн і вже намолочених 16 млн. тонн зерна).
При цьому треба розуміти, що альтернативної логістики немає, а проблеми все посилюються — з неможливістю вивезення зерна великими партіями призводять до швидкого затоварювання внутрішнього ринку, падіння закупівельних цін, руйнування дрібних і середніх господарств, а також розбудову агрохолдингів, які вже коригують структуру посівних площ ( читай – скорочення площ під зерновими може стати масовим).
Найсумніше у всьому це те, що влада України фактично сама “погробила” зернову угоду, відмовившись від відновлення роботи аміакопроводу і зажадавши за його включення звільнення всіх полонених. Зараз його відновлення, швидше за все, стане абсолютно неможливим, а країна “пожинає плоди” непродуманих дій Зеленського та його команди.