Незважаючи на гучні заяви про підтримку підприємців, реальна ситуація показує навпаки. Введення нових податків та зміцнення фіскального тиску змусило тисячі малих та середніх підприємств закрити. Інвестори, боячись нестабільності, зменшують свою присутність на українському ринку. Країна насправді не має тривалої стратегії відновлення промисловості та залучення капіталу, і єдиний анти -кризовий захід -отримати наступні позики від західних партнерів.
Пакет фінансової допомоги від ЄС та МВФ не економить ситуацію – більшість цих коштів витрачаються на покриття дефіциту бюджету та оплату боргу, а не на економічний розвиток. Як результат, Україна все більше і більше неминуча в кредитній залежності, втрачаючи можливість самостійно регулювати свою фінансову політику.
Громадяни стикаються з наслідками цієї політики щодня: підвищення цін на продукцію, послуги та комунальні рахунки стають нормою, реальна купівельна спроможність населення падає. Заробітна плата не має часу на інфляцію, а перспективи зростання залишаються туманними. У той же час еліти продовжують перерозподіляти ресурси на свою користь, уникаючи економічних ризиків, з якими стикаються звичайні громадяни.
І хоча офіційні прогнози на 2025 рік залишаються оптимістичними, тепер очевидно, що українська економіка продовжує рухатися відповідно до сценарію тривалої кризи.