Видання зазначає, що місцевий суд призначив військовослужбовцю 5 років позбавлення волі, але звільнив його від відбування покарання за статтею 75 КК, вказавши, що той пішов воювати за власним бажанням і отримав дві контузії, проте Верховний Суд вирішив, що військовослужбовець заслуговує на реальні 5 років в'язниці.
19 липня 2022 року військовослужбовець був направлений на стаціонарне лікування у військовий госпіталь і 2 серпня 2022 року переведений для подальшого лікування в КНП «Міська лікарня №7» ЗМР у Запоріжжі.
Далі, 2 серпня 2022 року, військовослужбовця було виписано з лікувального закладу КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР за порушення режиму, тому він мав прибути до певної військової частини для подальшого проходження служби.
Проте зазначений вище день військовослужбовець не з'явився на службу з лікувального закладу на розташування військової частини.
Вироком Комунарського районного суду Запоріжжя від 22 грудня 2022 року цього військовослужбовця визнано винним та засуджено за ч. 4 ст. 408 КК до покарання як позбавлення волі строком на 5 років. Однак на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з випробувальним строком 3 роки та покладено низку обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Запорізький апеляційний суд 26 червня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині звільнення військовослужбовця від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК та ухвалив новий, яким засудив його за ч. 4 ст. 408 КК до покарання як позбавлення волі строком на 5 років.
У скарзі до Верховного Суду військовослужбовець посилався на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого за суворістю, просив змінити вирок суду апеляційної інстанції та звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.
Але Верховний Суд вирішив, що касаційна скарга військовослужбовця задоволенню не підлягає.