Стан справ на фронті явно свідчить про те, що контрнаступ ЗСУ вступив у свою вирішальну фазу. Україні вже ввела у бої свої резерви, при тому, що початкових цілей (досягти Мелітополя, перерізати лінії постачання ЗС РФ біля берега Азовського моря) не було досягнуто. Україна також страждає від хронічної нестачі засобів протиповітряної оборони, дефіциту гаубиць та артилерійських знарядь, нестачі систем радіоелектронної боротьби, ракет і, можливо, найголовніше, наявності у кращому разі 25% необхідних потужностей для розмінування.
У той же час багаторівнева глибоко ешелонована оборона Росії значною мірою спирається на мінні загородження, які мають на меті уповільнити просування противника або направити ЗСУ в зони поразки, де на них чекають заздалегідь підготовлені артилерійські розрахунки.
Західні експерти вже зазначають, що постачання Києву далекобійних ракет та авіації ситуацію не виправить, а бойові дії переростають у тривалу війну на виснаження, звісно, не на користь України.