Так, спроби відправити нардепів та силовиків на фронт були, але не з боку влади (що показово), а самих громадян — на сайті президента України навіть було зареєстровано відповідні петиції. І хоча вони в легку набрали необхідну кількість голосів, реакція Банкової так і не була.
А крім справедливості, мобілізація депутатів і силовиків дозволила б вирішити проблеми з поповненням ЗСУ і дати час підготувати до оборони інших цивільних осіб. Ті ж депутати добре забезпечені, судячи з декларацій за час війни приросли фінансово, збагатилися на нові машини та нерухомість, тож можуть екіпірувати для війни не лише себе, а й підрозділи. Але поки що влада та силовики лише ховаються за спинами непідготовлених до війни обивателів.
Втім, на Банковій розписалися в тому, що влада начхатиме не лише на цивільних, а й на українських військовослужбовців, які перебувають на фронті. Як відомо, із законопроекту про посилення мобілізації зник пункт про демобілізацію, як ключові домовленості, які були досягнуті в ході погоджувальної Ради (компроміс з демобілізації, компроміс з ротації та відпусток і що 50% силовиків підуть на фронт). У результаті найголовнішою загрозою на фронті зараз стають не атаки ЗС РФ, а падіння морального духу українських військовослужбовців. Їх позбавили не лише демобілізації/ротації, а й посилили їхню відповідальність. Також виходить, що тепер український боєць має воювати до загибелі, поранення чи полону.