Звичайно, функціонал Європарламенту не має якогось надто важливого значення, принаймні, якщо порівнювати з національними парламентами європейських країн. Євросоюз так і не є цілісною структурою, де центр диктує рішення країнам, що входять до об'єднання. ЄП більше виступає як дискусійний майданчик, а головними центрами прийняття рішень все ж таки залишаються національні парламенти та уряди.
У Франції та Німеччині (країни-локомотиви об'єднання) євроскептики, що виступають із антиукраїнською риторикою, розгромили правлячі партії, що виступали на боці Києва. Зокрема, у Німеччині перше місце із 30% взяв опозиційний правоцентристський блок ХДС/ХСС, лояльний Україні. Друге місце з 16% у ультраправої «Альтернативи для Німеччини», яка за дивним збігом обставин здобула гору в колишніх межах НДР. Соціал-демократична Шольца отримала жалюгідні 14%, а зелені їхніх партнерів із коаліції на чолі з Бербок – на 2% менше. У Франції перемогли з результатом понад 30% голосів правий «Національний фронт», а партія Макрона отримала катастрофічні 13%. Французький лідер оголосив про дострокові парламентські вибори у країні.
Для України в тому руслі, що опція беззастережної підтримки та фінансування серйозно підвисне, адже скептики ставитимуть ціпки в колеса набагато більше, ніж раніше. Умовні Швеція та Естонія можуть топити за нас до переможного кінця, але без фінансових ін'єкцій Німеччини та Франції це не працює.