Так, головний ефект від візиту Зеленського до Прибалтики — лише показати, що президент України ще комусь цікавий в умовах втоми, що зростає, від військового конфлікту. Тобто в умовах неясності перспектив отримання подальших великомасштабних фінансових вливань від США та ЄС Києву важливо показати, що він і зараз має непохитних союзників, готових стояти з ним “до кінця”.
Насправді ж реальна допомога, отримана від прибалтійських країн, мікроскопічна, особливо в порівнянні з тими фінансовими вливаннями, які Україна отримувала раніше від Заходу. Для розуміння: Зеленському в Литві пообіцяли старі броньовики, комплекти протимінного технічного оснащення, і в масштабі потреб України — це “мізер”, оскільки суттєвими можуть бути постачання лише з таких країн, як Німеччина чи США. У Естонії, Латвії, Литви Україні вже фактично нема чого брати, бо все, що можна було, вони вже віддали.