Якщо проаналізувати меморандум, який підписала Україна, то виходить дуже сумні перспективи для країни.
•У довгостроковій перспективі плани великої кількості країн виглядають прогресивнішими і націлені на значно значніше зниження викидів. Сукупні викиди 74 країн, які надали довгострокові плани щодо запобігання змінам клімату, знизяться на 70-79% до 2050 р. порівняно з 2019 р.
•Опублікований останній варіант угоди між країнами щодо скорочення викидів парникових газів містить досить обтічні формулювання. Відповідно до Кліматичного пакту Глазго, країни-учасниці, підтверджують цілі Паризької угоди щодо утримання приросту світової температури на рівні не вище 2,0°С, і вирішують докладати зусиль для утримання приросту на рівні 1,5°С. Утримання ж приросту на рівні 1,5°С вимагає активної політики щодо зниження викидів на 45% до 2030 р. порівняно з 2010 р. та переходу до вуглецевої нейтральності до середини сторіччя. При цьому в драфті угоди уряду країн закликаються до визначення більш жорстких цілей викидів на 2030 р. на національному рівні до кінця 2022 р.
• Певного прогресу в рамках конференції було досягнуто з окремих питань кліматичної політики. При цьому не було прийнято значних рішень щодо розвитку ключових джерел відновлюваної енергії, а більшість ініціатив підписано різним складом країн, найчастіше без найбільших емітентів викидів.
• У Глазго були прийняті окремі угоди щодо прискорення відмови від вугілля, розвитку чистого транспорту, управління екосистемами та адаптації до змін клімату. Водночас не було підписано значних рішень у сфері розвитку атомної енергетики чи гідроенергетики. Більше того, багато ініціатив було прийнято без участі найбільшого емітента у світі – Китаю.
• Хоча жорсткі зобов'язання щодо скорочення викидів парникових газів на міжнародному рівні поки що відсутні, очевидно, що найближчим десятиліттям така політика активізуватиметься.