Так, 8 березня, у розпал боїв під Києвом, двоє громадян України прибули до Туреччини. Там вони вели переговори про постачання бронежилетів для ЗСУ. Ці чоловіки – підприємці Дмитро Буряк та Костянтин Кривопуст, які не мали державних посад, але й не були звичайними волонтерами. Своїм співрозмовникам вони показували листа від міністра оборони України Олексія Резнікова, підписаного буквально за кілька днів до переговорів (один із прокурорів у справі підтвердив “УП”, що цей документ був справжнім). Документ уповноважував їх представляти Міноборони у закупівлі товарів для війська.
Як йдеться у матеріалах кримінальної справи, у Туреччині Буряк та Кривопуст зустрілися з керівництвом тамтешньої компанії FarmTR Gida Тагім та запропонували участь у державних контрактах. Турки погодилися, і вже 14 березня уклали з Міноборони договір на постачання 30 тисяч бронежилетів 4 класу захисту. Вартість контракту – €16,655 млн (понад 542 млн грн).
Першого квітня на рахунок турків прийшло одразу 100% передоплати. Після цього до турецького постачальника знову прийшли “переговорники” Буряк та Кривопуст. За версією слідства вони вимагали віддати їм частину грошей. І турки піддалися цим вимогам. Незважаючи на те, що тут напрошується слово “відкат”, офіційно це був договір субпідряду. Українські підприємці нібито пообіцяли туркам поставити частину (1000) бронежилетів замість них. Субпідрядником стала зареєстрована в офшорному Королівстві Бахрейн фірма Wallartis Solutions. Вона належить українцю Михайлу Андруховичу та громадянинові Бахрейну. Компанія за лічені дні отримала від турків оплату за свій нібито субпідряд. Це $580 000 доларів (близько 19,67 млн грн) – 3% вартості контракту Міноборони. Але постачання обіцяних броників так і не здійснила.
Чи завозили щось самі турки — невідомо, про це не йдеться у матеріалах справи. На запит УП Міноборони також про це не повідомило. Але, схоже, бронежилетів тоді Україна взагалі не отримала. Через два місяці Міністерство оборони поскаржилося в поліцію на невиконані поставки. Саме тоді й постала кримінальна справа.
Всю цю історію слідство кваліфікувало як “шахрайство”. Підозри, станом на січень, отримали три “особи” схеми: Буряк, Кривопуст та Андрухович. Суд дозволив заарештувати двох останніх. І всі троє зараз перебувають у розшуку та, ймовірно, перебувають за кордоном. Чиновники ж у формальній фабулі справи взагалі не фігурують. Хоча низка обставин свідчить, що “шахраї”, ймовірно, були на зв'язку з Міноборони.
Сумнів викликає і сам контракт Міноборони з турецькою FarmTR Gida Тагім. Публічні дані про цю компанію свідчать, що вона займається не військовою, а сільськогосподарською сферою.
Міністерство оборони відмовилося повідомляти “УП” будь-які подробиці про підписання договору на бронежилети. Ні те, хто саме домовлявся з турками, ні терміни, протягом яких вони мали поставити бронежилети, ні те, чи був виконаний контракт хоча б частково. Не стали у відомстві відповідати і на питання щодо ролі Буряка та Кривопуста у держзакупівлях.
Все це у МОУ назвали “таємницею слідства”. І навіть погрожували, що її розголошення тягне за собою кримінальну відповідальність. Відповідь для “УП” підписав заступник міністра В'ячеслав Шаповалов, який зараз уже пішов у відставку через корупційний скандал щодо завищених цін на закупівлю продуктів для армії.
Міноборони під час війни закуповує продовольство для ЗСУ за цінами в кілька разів вищими за ринкові. Про це повідомляє журналіст та засновник проекту “Наші гроші” Юрій Ніколов.
У його розпорядженні була угода Міноборони на послуги організації харчування.