Ліс рубають, бризки летять. Хто винен у паводку та що робити з лісами Карпат

В Україні продовжують боротися з наслідками найважчого паводку в Карпатах. Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська та Тернопільська області та Закарпаття на собі зазнали гніву стихії, від якого вже загинуло кілька людей. Але винна у їхній загибелі не лише природа, а й самі місцеві жителі Президент України Володимир Зеленський у четвер 25 червня відвідав постраждалу від паводків Івано-Франківську область. «Те, що мені сьогодні довелося побачити на Івано-Франківщині, вразило до болю. Але разом ми з усім упораємося. Мої щирі співчуття сім'ям загиблих. Це непоправна втрата. Решта — подолаємо. Гроші на ліквідацію наслідків повені виділено. Більше того, без надмірної бюрократії вони вже пішли на місця. Тепер головне наполегливо працювати. По-перше, щоб відновити усі населені пункти та інфраструктуру. По-друге, щоб знайти комплексне вирішення проблеми підтоплень і запобігти повторенню подібного в майбутньому», — написав він за підсумками візиту у Facebook. Примітно, що Зеленський дуже делікатно обійшов питання про причини паводків і про те, хто міг бути винним у події. Тим більше, ті ж регіони вже переживали подібну повінь у 2008 році. І хоча кількість жертв незрівнянна — лише троє людей у ​​2020 році порівняно з 38 у 2008 році, як заявив увечері 26 червня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, проте інфраструктурні втрати масштабні. Що ж до меншої кількості жертв, то слід зазначити, що Україна врахувала уроки 2008 року. «У 2008 році це були 38 людей. Чому ми маємо меншу кількість загиблих людей: вчасно повідомили, що не треба вибиратися, бо коли треба було, ми забирали гелікоптерами», – розповів Аваков. При цьому залишається актуальним питання про винуватців події. Незважаючи на те, що Зеленський делікатно оминув цю проблему, Служба безпеки України вже розпочала розслідування щодо порушеного прокуратурою провадження за статтею 441 Кримінального кодексу України «Екоцид». «Оперативники спецслужби зафіксували масове знищення рослинного світу, що ймовірно могло призвести до екологічної катастрофи. Служба передала до органів прокуратури матеріали щодо незаконної порубки лісів, неналежного скоєння лісогосподарської діяльності та невиконання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища уповноваженими особами на території західних областей України», — наголошувалося в повідомленні прес-служби СБУ за 26 червня. У СБУ вказали на те, що через паводок на Прикарпатті підтоплено понад 10 тис. житлових будинків, знищено та пошкоджено понад 700 км доріг та майже 200 мостів, знищено понад 4 тис. м берегових укріплень. Також у повідомленні наголошувалося, що розслідувати справу про екоцид будуть працівники слідчого відділу Управління СБУ в Івано-Франківській області. Довго шукати винних їм не доведеться. Хто винен? Коли паводок на Прикарпатті та Закарпатті тільки розпочався, в українських соцмережах уже знали, хто винен у події. Один із українських користувачів вказав на фото розмитої дороги та розповів, що бував у тих місцях. «Особисто я не раз бував у тих селах: Красник, Бистрець, Дземброня, де ми (і не тільки ми) розмовляли з місцевими і чітко їм говорили, друзі, вся ця х***я для вас не надовго. Вас змиватиме н***й щоразу. Ви тут будь-які технології використовуйте. Просто перестаньте рубати ліс, курви», – написав Віктор Дацко увечері 23 червня. Він зазначив, що у тих місцях немає жодної дороги з дренажем і навіть після звичайного дощу там були зсуви ґрунту. Щоразу, як я туди їхав, бачив опергрупу, яка описувала «лівий» кругляк. Я вже мовчу про десятки ЗіЛів та фур, які щодня вивозять тонни лісу. І яка була реакція? Загрози, обіцянки, що я не доїду до свого сраного Франківська, зараз скинемо машину в річку. І кидалися не лише спеціальні люди, а й рядові місцеві лани та тупі шмари з дітьми на руках. Навіть якось поїхали з місцевими на «стрілу» у їхньому клубі там. І знаєте, що воно мені відповіло на моє запитання, що вони робитимуть, коли ліс закінчиться? Майже дослівно: «А н'їц не буду боятися. Лісу на всіх таборах («А нічого не робитиму. Ліси вистачить на всіх» — гуцул.діалект). “А якщо не вистачить?” «Вмію на скріпці грати. Поїхаю до Станіслава і буду на вокзалі грати» («Вмію на скрипці грати. Поїду до Станіслава (стара назва Івано-Франківська — Ред.) і гратиму на вокзалі» — гуцул.діалект)», — описав Дацько свій діалог з місцевими гуцулами . Він визнав, що ліс рубають не всі гуцули. Хтось намагається заробляти на туризмі, хтось на чомусь іншому. Але рубанні лісу, зазначив Дацко, все ж таки беруть участь багато місцевих жителів. Його нотаткою поділилося близько 11 тис. осіб. Наступного дня інший мешканець України – Сергій Салівон – поділився своїм досвідом спілкування з дроворубами Карпатських гір. «Неодноразово доводилося бувати на зборищах деревопереробників у різні роки. Завжди на цих зборищах за кількістю переважали «найкращі геноциди» з Карпатських гір, представлені величезною кількістю власників приватних тартак (крім як спиляти ліс і штовхнути його за бугор їх нічого не цікавило — яка нафіг переробка, не чули). А лейтмотивом їх виступів було: «Це наш лис! Пиляти ми маємо право. Податки платити НЕ ПОВИННІ! А всі інші в наші справи втручатися не повинні» Через якийсь час ці барани починають плавати. І тоді риторика змінюється: «Що ж це коїтися? За що??? Ви (всі інші) нам («кращим геноцидам») ПОВИННІ допомогти! І так все відбувається не роки, а десятиліття», – написав він у Facebook. Загалом те, що місцеві активно пиляють ліс, і що в цьому бізнесі задіяно багато жителів постраждалих регіонів — ні для кого не секрет. Але ні паводки з десятками жертв, як у 2008 році, ні інші події не здатні переконати місцевих, щоб змінити своє ставлення до природи. Головний їхній аргумент — більше їм жити нема на що. Що робити? Вирубування карпатського лісу, варварський видобуток бурштину в українському Поліссі та інша подібна незаконна діяльність місцевими жителями: більше жити нема на що. Все це нагадує виправдання афганців, які вирощують опійний мак. У цьому боротьбу з останнім виділяються значні кошти. Наприкінці жовтня 2019 року спеціальний генеральний директор США з відновлення Афганістану Джон Сопко у своїй доповіді Конгресу заявив, що в період з 2002 по 2019 рік Сполучені Штати витратили на боротьбу з афганським опієм $8,94 млрд. Пізніше — вже 2020 року — Сопко повідомив, що доходи від опію використовують для фінансування антиурядових угруповань. Так, за підрахунками американських аналітиків, у 2018 році приблизно половина бюджету забороненого в РФ руху Талібан у розмірі $500 млн доларів надійшла від продажу опіуму та його похідних. Примітно, що культивування опійного маку досягло піку у 2017 році, коли площі його посівів становили понад 323,7 тис. га. У жовтневій доповіді Сопко наголошувалося, незважаючи на те, що в 2018 році посуха призвела до зменшення обробітку маку на 20%, «рівень обробітку залишився другим за величиною за всю історію моніторингу Управління ООН по боротьбі з наркоманією та злочинністю починаючи з 19». Однією з причин провалу боротьби з посівами опійного маку стала роль опіуму економіки Афганістану. Робота на полях забезпечувала роботою сотні тисяч людей, які чинили опір будь-яким спробам боротьби з посівами. У 2019 році, наголошувалося у доповіді Сопко, не ліквідували жодної плантації з маком. Програми заміщення, наприклад, переорієнтації населення на вирощування пшениці успіху не принесли. Причина банальна: пшениця, при великих вимогах догляду приносила набагато менше прибутку. Афганський досвід необхідно враховувати тим, хто боротиметься з рубками карпатських лісів та видобутком бурштину на Поліссі. І тут можна звернути увагу до Швейцарії. У цій країні дуже жорстке законодавство щодо рубання лісів. Однак той, хто відвідує Швейцарію, проїжджаючи її залізницями може помітити не тільки прапори та плакати із закликами захистити льодовики, що тануть, і боротися з глобальним потеплінням, а також захищати природи, розміщені на деяких будинках, а й, часом, склади з «кругляком» , нехай і не такі численні, як в Україні. “Вирубка лісів у середньому становить у Швейцарії всього 160 гектарів на рік, і ця площа потім компенсується в обсязі до 90%”, – цитував у грудні 2019 року портал Swissinfo заступника керівника Відділу охорони лісів та лісової політики Федерального Відомства з охорони навколишнього середовища Олів'є Шнайдера. . При цьому він зазначав, що з 1850 площа лісів у Швейцарії майже подвоїлася, причому тільки за останні 30 років лісові угіддя збільшуються в середньому на 4 тис. га на рік. “Це приблизно дорівнює поверхні Тунського озера”, – пояснював Шнайдер. Причина, через яку швейцарські ліси збільшують свою площу — не лише суворе регулювання рубання лісів. «Це збільшення переважно відбувається за рахунок пасовищних площ у регіоні Альпійських передгір'їв. Багато територій, які раніше використовувалися для випасу худоби, сьогодні вже втратили своє сільськогосподарське значення. Вони швидко заростають спочатку чагарником та підліском, а потім і повноцінними деревами. Так ці регіони повертаються до природи», — цитувало видання наукову співробітницю «Міжрегіональної Асоціації підприємств сфери лісового господарства Швейцарії» Жаклін Бютікофер. Але не варто думати, що у Швейцарії відновлення лісів іде спонтанно і з волі природи. Місцеві служби останнім часом зайняті тим, як використовувати зміни клімату на благо лісів. Через посух, що все частіше трапляються, звичні для регіону породи дерев поступаються своїм місцем іншим деревам. При цьому у Швейцарії, на відміну від сусідньої Німеччини, намагаються висаджувати не південні породи дерев (німці використовують завезені з Хорватії зразки), а шукати ставку на місцеву флору. Як зазначало видання Swissinfo в іншій публікації, інженери-лісівники Швейцарської Конфедерації програмують розвиток лісів у країні на період аж до 2080 року, очікуючи, що за цей час середньорічна температура зросте на 4 градуси за Цельсієм. Чи є подібна програма в Україні — питання риторичне. Як і питання про те, чи взагалі є програма розвитку карпатських лісів, масштабних посадок лісу там, де його вирубали або на невикористовуваних пасовищах. Така програма повинна, як і в Швейцарії, включати дані про те, як розташовані ліси на схилах гір, який там мікроклімат і які властивості ґрунту і що станеться з породами дерев при збільшенні середньорічної температури, якої не уникнути і Україні. Тим, кому швейцарське законодавство видасться надто суворим, можна порекомендувати звернути увагу на Фінляндію, де обсяги вирубки значно більші — лісова стратегія Фінляндії передбачає збільшення щорічних лісозаготівель до 80 млн. кубометрів до 2024 року. Але фіни переробляють свій ліс самі. Та й крім того, вони не просто рубають ліс, а ще й висаджують новий. На YouTube можна знайти відео таких посадок, у тому числі й російськими робітниками. Судячи з того, що відбувається в Україні, всі ці питання нікого не цікавлять. Набагато популярнішим є питання: коли ж у Києві відкриється повноцінний магазин ΙΚΕΑ. До речі, як виявилось, ця торгова марка продає стільці з буків, які нелегально зрубали в українських Карпатах.