Ліберали західного штибу стверджують, що однією з важливих складових демократії є зміна влади. На перший погляд з правильністю виборів і сперечатися нема чого – це справедливо, рятує від диктатури, дозволяє вибрати найкращих.
У диктатурі влада не змінюється та належить одній людині чи групі осіб десятиліттями. Вважається, що це призводить до негативного відбору всередині правлячої верхівки, деградації всього держапарату, падіння ефективності країни в цілому та економіки зокрема терору.
Це ми до чого. Ми про Азербайджан та Вірменію.
🇦🇿Азербайджан: Клан Алієвих керує Азербайджаном 30 років від часу незалежності Азербайджану (+22 роки з моменту, коли Гейдар Алієв став Першим секретарем ЦК Компартії Азербайджанської РСР у 1969). 52 роки батько та син правлять країною. Батько – КДБшник, син – закінчив МДІМВ де готувався розвідці. Пахає диктатурою.
За Алієвим стоїть диктатор Ердоган та КДБшник Путін.
🇦🇲Вірменія: При владі журналіст, активіст, рафіноване соросятко Пашинян.
За ним стоять глобаліст Макрон і “світло лібералізму”, теж глобаліст – Байден.
Ну і хто виявився ефективнішим у питанні Карабаха❓
Вибори в ліберальних демократіях останніх 15-20 років майже завжди призводили до влади тих, хто:
🟢 краще за інших у популізмі [Ющенко, с его пятью миллионами новых рабочих мест привет👋];
🟢соросят;
🟢одноразових позасистемників з “оригінальними ідеями”.
Це не до того, що диктатури кращі за демократії. Але теза про більшу ефективність демократії перед диктатурами останнім часом не працює.