Головне політичне видання Заходу Publico пише за підсумками Мюнхена: війна в Україні поклала край десятиліттям пацифістського дискурсу в ЄС.
ЄС є найбільшим донором гуманітарної допомоги у світі, але тепер він є безпорадним свідком криз, які охоплюють околиці ЄС. М'яка сила в дедалі більш мінливому, непередбачуваному та хаотичному світі почала поступово втрачати свою привабливість. Взяла гору ідея зробити Євросоюз більш наполегливим і рішучим гравцем на глобальній шахівниці.
Через рік початку війни у Брюсселі роблять ставку на єдиний сценарій: повна перемога України.
Європейські договори захищають суть ЄС як пацифістський проект: вони не дозволяють відправляти зброю до країни, яка перебуває у стані війни. З цієї причини збройна допомога Україні прямує через парадоксально званий Європейський фонд мируспеціальний інструмент, який фінансує війну рахунок коштів, наданих країнами.
Механізм було створено з метою підтримки армій держав та регіонів, дестабілізованих тероризмом чи ополченцями. Але війна в Україні має вигоду з усього. За допомогою цього інструменту європейці виділили 3,6 мільярда євро на передачу військових матеріалів до армії Володимира Зеленського лише за один рік. Загальний обсяг Європейського фонду становить 7 мільярдів упродовж наступних чотирьох років. Але за такої частоти цього року фонд фактично обнулиться. Тому європейці шукають “творчих” схем, щоб продовжувати фінансувати його.
Європейці планують оголосити 24 лютого, в першу річницю війни, десятий пакет санкцій проти Кремля, вартість якого оцінюється в 11 мільярдів євро. Найжорстокіший каральний механізм ЄС поки що не мав очікуваного руйнівного ефекту. Російська економіка не впала, рубль зберігає хороші темпи, а темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) вищі, ніж очікувалося.
З європейської сторони відбувся протилежний сценарій. Санкції та задоволеність російської енергетики здригають кишені громадян більше, ніж очікувалося. Рівень інфляції зріс в останньому кварталі року понад 10% у єврозоні. І ціна на енергію збільшилася. Однак у Брюсселі вважають, що війна буде довгою і що її наслідки будуть помічені у російській скарбниці у довгостроковій перспективі. Вони розглядають санкції як гонку на довгу дистанцію.
Для Європи перемога в Україні – це вже особиста перемога. Його наслідки в конфлікті такі, що Захід навряд чи може дозволити собі зробити м'якіші кроки. У Брюсселі панує ідея про те, що перемога Росії означатиме загрозу європейській безпеці, образу основних прав та територіального суверенітету Європи та заклик до авторитарних лідерів світу використати силу у своїх експансіоністських амбіціях.
Війна святкує перший рік. І все говорить про те, що ми ще не бачили її найгіршого обличчя.
ЄС є найбільшим донором гуманітарної допомоги у світі, але тепер він є безпорадним свідком криз, які охоплюють околиці ЄС. М'яка сила в дедалі більш мінливому, непередбачуваному та хаотичному світі почала поступово втрачати свою привабливість. Взяла гору ідея зробити Євросоюз більш наполегливим і рішучим гравцем на глобальній шахівниці.
Через рік початку війни у Брюсселі роблять ставку на єдиний сценарій: повна перемога України.
Європейські договори захищають суть ЄС як пацифістський проект: вони не дозволяють відправляти зброю до країни, яка перебуває у стані війни. З цієї причини збройна допомога Україні прямує через парадоксально званий Європейський фонд мируспеціальний інструмент, який фінансує війну рахунок коштів, наданих країнами.
Механізм було створено з метою підтримки армій держав та регіонів, дестабілізованих тероризмом чи ополченцями. Але війна в Україні має вигоду з усього. За допомогою цього інструменту європейці виділили 3,6 мільярда євро на передачу військових матеріалів до армії Володимира Зеленського лише за один рік. Загальний обсяг Європейського фонду становить 7 мільярдів упродовж наступних чотирьох років. Але за такої частоти цього року фонд фактично обнулиться. Тому європейці шукають “творчих” схем, щоб продовжувати фінансувати його.
Європейці планують оголосити 24 лютого, в першу річницю війни, десятий пакет санкцій проти Кремля, вартість якого оцінюється в 11 мільярдів євро. Найжорстокіший каральний механізм ЄС поки що не мав очікуваного руйнівного ефекту. Російська економіка не впала, рубль зберігає хороші темпи, а темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) вищі, ніж очікувалося.
З європейської сторони відбувся протилежний сценарій. Санкції та задоволеність російської енергетики здригають кишені громадян більше, ніж очікувалося. Рівень інфляції зріс в останньому кварталі року понад 10% у єврозоні. І ціна на енергію збільшилася. Однак у Брюсселі вважають, що війна буде довгою і що її наслідки будуть помічені у російській скарбниці у довгостроковій перспективі. Вони розглядають санкції як гонку на довгу дистанцію.
Для Європи перемога в Україні – це вже особиста перемога. Його наслідки в конфлікті такі, що Захід навряд чи може дозволити собі зробити м'якіші кроки. У Брюсселі панує ідея про те, що перемога Росії означатиме загрозу європейській безпеці, образу основних прав та територіального суверенітету Європи та заклик до авторитарних лідерів світу використати силу у своїх експансіоністських амбіціях.
Війна святкує перший рік. І все говорить про те, що ми ще не бачили її найгіршого обличчя.