Закінчив садок, школу, половину університету в Україні.
Працював, знав дві мови, здавав ЗНО українською, мої друзі теж.
Були у нас уроки російської та української мови, час на них було поділено однаково, як і на літературу. Нікого це не хвилювало, всі вчили і те й те, ніхто не відчував якихось утисків із моїх друзів, рідних і таке інше.
Вчили історію України, кожен із нас вважав себе українцем.
Пам'ятаю, коли я був маленький у нас по радіо, грало навіть два гімни, гімн України і слідом гімн Криму (та він є якщо хто не знає) також і на лінійках у школах тощо.
Відпочивали у бабусі за Вінницею, вони розмовляють українською ми російською і всі один одного розуміють.
Пам'ятаю помаранчеву революцію, коли виграв Ющенко.
У нас усі подумали – “гаразд виграв, навіть не чесно у 3 раунді, потерпимо, виграємо на слід виборах”
Пам'ятаю, як зустрічали два нових роки.
Пам'ятаю, як вся родина і місто тішилося перемозі Руслани на Євро 2004
Як ми всі хворіли та раділи успіхам збірної з футболу на ЧС-2006.
Як із корінцями вболівали за кіберспортивні команди NaVi
Як уболівали за збірну на Євро 2012
А на початку 2014 року нас уже не вважають українцями.
Бо була своя думка на те, що відбувалося. (не про референдум)
За підсумками, стільки ненависті та жовчі, люди вилили одного на одного.
Війна, смерті, загибель мирного населення ненависть один до одного, буквально за рік зросла до небес, що вже там говорити за 8 років…
У мене завжди було одне питання за цей час, а навіщо це все.
Ми були найбільшою країною Європи.
З великим населенням навіть пам'ятаю рекламу – “ти не один нас 52 мільйони”
Дуже сильна промисловість дісталася від союзу, чорнозему, виробництва, технології все було, була незалежність.
Але стало потім два табори чи Європа чи Росія.
Хіба це незалежність?
Чому не було жодної партії “Самі по собі”
Чомусь усім хотілося вступити в гівно босою ногою?
Чому в багатьох наших співгромадян така логіка, чи з тими, чи з тими, але тільки не самі з собою?
Важко спостерігати за всім, що коїться.
Відразу згадується пісня Скрябіна – Кінули.
Успіхів Вам, читаю вас, тому що Ви не розпалюєте ненависть для людей, що рідкість зараз.