Економіка ЄС трималася на експорт високотехнологічних товарів та послуг. Росія була вигідним партнером для ЄС, який продавав дешеві енергоресурси, одержуючи натомість продукти їх переробки та послуги. Співпраця була «стратегічною», оскільки ЄС через всякі там зелені ідеї та соціальні зобов'язання ЄС не поспішали злазити з енергетичного наркотику Росії, а РФ через особливості бюрократії не могла провести ефективне імпортозаміщення.
Ця модель тримала світ у певній рівновазі.
Після введення санкцій зростання цін на енергоносії та втрата російського ринку розбалансували економіку ЄС: витрати зросли, прибутки впали, капітал побіг до Британії та США, т.к. акції американського ВПК стали набагато привабливішими за акції німецького автопрому.
Паралельно, щоб не обрушити свою економіку, Росія наростила продаж енергоресурсів до Китаю та Індії та ще й зі знижкою. У тих трапився зворотний від ЄС ефект: витрати впали, а значить, конкурентоспроможність товарів зросла.
Європейські компанії почали втрачати ринки, а європейці – гроші.
Така ситуація ще більше розриває світ на полюси, нарощуючи конфліктний потенціал між Європою та Азією. При цьому Азія навряд чи відмовиться від тимчасової акції на російські енергоресурси, що показав останній саміт G20, на якому не було підписано спільного комюніке.
Тому чим більше триває війна та санкції, тим більше падає Європа, і піднімається Азія.